1.1.2023 До розроблення методології побудови систем протиповітряної та протиракетної оборони. Обґрунтування апарата дослідження

manager — Thu, 11 May 2023 15:25:30 +0000

1. До розроблення методології побудови систем протиповітряної та протиракетної оборони. Обґрунтування апарата дослідження

Автори:

Перьков В. М., Герасимов А. П., Дегтярев О. В.

Організація:

ДП “КБ “Південне” ім. М. К. Янгеля”, Дніпро, Україна

Сторінка: Kosm. teh. Raket. vooruž. 2023 (1); 3-13

DOI: https://doi.org/10.33136/stma2023.01.003

Мова: Українська

Анотація: У рамках завдання розроблення методології побудови системи протиповітряної та протиракетної оборони обґрунтовано апарат дослідження. Складність проблеми, яку розглядають, зумовлена багатофакторністю об’єкта дослідження, його якісним різноманіттям і розгалуженістю структури, а також неповною визначеністю умов задачі. Крім того, значно підвищують ризик прийняття не найкращих рішень можливості сучасних технологій зі створення різних систем озброєнь, здатних вирішувати завдання одного класу. Виходячи з цього, а також з урахуванням різкого зростання вартості сучасних озброєнь і військової техніки поставлене завдання віднесено до класу оптимізаційних, і таких, що вирішуються в рамках теорії дослідження операцій, де проблему розглядають як математичну задачу, а базовим методом дослідження є математичне моделювання. У рамках проведеного аналізу розглянуто основні види математичних моделей, їхні сфери застосування, переваги та недоліки. Позначено класифікацію математичних моделей за масштабом відтворюваних операцій, призначенням, цільовою направленістю. Як критерій ефективності, що підпорядковує цілеспрямованість моделі, взято найбільш поширене в сучасних підходах до розв’язання задач класу, що розглядається, кількісно-якісне співвідношення сил сторін, що протистоять. Показано проблеми, що належать до нього. Зокрема ‒ пошук компромісу між простотою математичної моделі та ступенем її адекватності об’єкту дослідження. Розглянуто два основних підходи до принципів побудови моделі військової операції та її оцінення. Перший реалізується за допомогою моделювання бойових дій. Другий підхід ґрунтується на припущенні порівнянності різних типів озброєнь за їхнім внеском у кінцевий результат операції та можливості присвоєння кожному з них «вагового коефіцієнта» – бойового потенціалу. Подано сучасний рівень розв’язання задач, пов’язаних з цим методом. Обґрунтовано доцільність його застосування в задачі, що розглядається, у т. ч. для визначення співвідношення сил сторін, що протистоять. За результатами аналізу сформульовано базові положення концепції побудови шуканої математичної моделі й апарата її дослідження: поставлене завдання необхідно вирішувати аналітичними методами в рамках теорії дослідження операцій; найбільш прийнятним поданням рівня військової операції, що аналізується, є аналітична модель; синтез моделі повинен базуватися на понятті бойового потенціалу. При цьому слід урахувати, що відомий підхід до оцінювання співвідношення сил з використанням методу бойових потенціалів має ряд істотних обмежень, у т. ч. методологічного плану, і в рамках подальших досліджень потребує розвитку як з точки зору підвищення ступеня достовірності одиничної оцінки, так і з точки зору надання математичній моделі, що синтезується, якостей системності.

Ключові слова: багатофункціональна система, математична модель, військове формування, бойовий потенціал, співвідношення сил, оборонна достатність

Список використаної літератури:

1. Коршунов Ю. М. Математические основы кибернетики. М., 1972. 376 с.
2. Павловский Р. И., Карякин В. В. Об опыте применения математических моде-
лей. Военная мысль. 1982. № 3. С. 54–57.
3. Катасонов Ю. В. США: военное программирование. М., 1972. 228 с.
4. Анализ опыта министерства обороны США по совершенствованию системы планирования и управления разработками вооружения. ЦИВТИ, отчет № 11152 по НИР.
М., 1967.
5. Соколов А. Развитие математического моделирования боевых действий в армии США. Зарубежное военное обозрение. 1980. № 8. С. 27–34.
6. Чуев Ю. В. Исследование операций в военном деле. М., 1970. 256 с.
7. Евстигнеев В. Н. К вопросу методологии математического моделирования операции. Военная мысль. 1987. № 17. С. 33–41.
8. Фендриков Н. И., Яковлев В. И. Методы расчетов боевой эффективности вооружения. М., 1971. 224 с.
9. Неупокоев Ф. О подходе к оценке боевых возможностей и боевой эффективности войск. Военная мысль. 1973. № 11. С. 70–72.
10. Агеев Ю. Д., Гераскин А. П. К вопросу о повышении достоверности оценки соотношения сил противоборствующих сторон. Военная мысль. 1978. № 4. С. 54–58.
11. Алешкин А. В. Оценка и соизмерение сил воюющих сторон с учётом качества средств поражения. Военная мысль. 1975. № 10. С. 69–76
12. Пономарёв О. К. О методах количественной и качественной оценки сил сторон. Военная мысль. 1976. № 4. С. 41–46.
13. Лузянин В. П., Елизаров В. С. Подход к определению состава группировки сил и средств оборонной достаточности. Военная мысль. 1992. № 11. С. 25–29.
14. Спешилов Л. Я., Павловский Р. И., Кабыш А. И. К вопросу о количественно-качественной оценке соотношения сил раз-
нородных группировок войск. Военная мысль. 1981. № 5.
15. Стрельченко Б. И., Иванов В. А. Некоторые вопросы оценки соотношения сил и средств в операции. Военная мысль. 1987. № 10. С. 55–61.
16. Морозов Н. А. О методологии качественного анализа больших военных систем. Военная мысль. 2004. № 7. С. 19–22.
17. Терехов А. Г. О методике расчета соотношения сил в операциях. Военная мысль. 1987. № 9. С. 51–57.
18. Цыгичко В. А., Стокли Ф. Метод боевых потенциалов. История и настоящее. Военная мысль. 1997. № 4. С. 23–28.
19. Бонин А. С. Основные положения методических подходов к оценке боевых потенциалов и боевых возможностей авиационных формирований. Военная мысль. 2008. № 1. С. 43–47.
20. Бонин А. С., Горчица Г. И. О боевых потенциалах образцов ВВТ, формирований и соотношениях сил группировок сторон. Военная мысль. 2010. № 4. С. 61–67.
21. Серегин Г. Г., Стрелков С. Н., Бобров В. М. Об одном подходе к расчету значений боевых потенциалов перспективных средств вооружений. Военная мысль. 2005. № 10. С. 32–38. https://doi.org/10.1016/S1097-8690(05)70764-2
22. Морозов Н. А. Еще раз о боевых потенциалах. Военная мысль. 2010. № 9. С. 75–79.
23. Нарышкин В. Г. О показателях боевого потенциала воинских формирований. Военная мысль. 2009. № 1. С. 68–72.
24. Костин Н. А. Методологический подход к определению боевых потенциалов войсковых формирований. Военная мысль. 2017. № 10. С. 44–48
25. Останков В. И. Обоснование боевого состава группировок войск (сил). Военная мысль. 2003. № 1. С. 23–28.