Політика публікаційной етики та редакційна політика видання
Редколегія Збірника дотримується високих стандартів публікаційної етики, забезпечує прозорість процесів і запобігає будь-яким формам наукової недоброчесності.
У своїй роботі редакція керується рекомендаціями Комітету з етики публікацій (COPE), ресурсу публікаційної етики PERK (Publishing Ethics Resource Kit) видавництва Elsevier і досвідом провідних міжнародних видавництв.
Редколегія Збірника здійснює свою діяльність відповідно до затвердженої редакційної політики, яка передбачає:
• дотримання базових принципів наукового Збірника, зокрема науковості, об’єктивності, професійної відповідальності, а також сприяння висвітленню результатів актуальних та інноваційних досліджень;
• застосування процедури подвійного «сліпого» рецензування із залученням незалежних, кваліфікованих і неупереджених експертів у відповідній галузі знань;
• забезпечення системної консультативної взаємодії з авторами з метою приведення поданих матеріалів у відповідність до вимог міжнародних наукометричних баз даних щодо структури, змісту й оформлення наукових публікацій.
• забезпечувати неупереджений розгляд усіх поданих матеріалів незалежно від статі, національності, інституційної належності чи наукового ступеня авторів;
• гарантувати конфіденційність поданих рукописів;
• не допускати конфлікту інтересів між авторами, рецензентами та членами редакційної колегії;
• протидіяти будь-яким проявам плагіату, фабрикації чи фальсифікації даних;
• дотримуватись принципів відкритості та прозорості редакційних процесів.
Редакція залишає за собою право відхиляти матеріали, що не відповідають науковим стандартам, тематичній спрямованості або етичним нормам.
Етичні зобов’язання головного редактора Збірника
Усі надані для публікації матеріали проходять ретельний відбір і рецензуються. Редколегія залишає за собою право відхилити статтю або повернути її на доопрацювання. Автор зобов’язаний доопрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії.
Головний редактор оцінює рукописи виключно за їхнім науковим змістом, незалежно від раси, релігії, походження чи місця роботи авторів, національної належності, а також місця роботи автора (авторів).
Головний редактор повинен оперативно розглядати рукописи, подані до публікації.
Головний редактор не має права розголошувати інформацію про рукопис особам, які не залучені до професійного рецензування. Неопубліковані матеріали не можуть бути використані у власних дослідженнях членів редколегії без письмової згоди авторів.
Головний редактор повинен поважати інтелектуальну незалежність авторів.
Головний редактор несе повну відповідальність за прийняття або відхилення рукопису. Він може відхилити статтю без рецензування, якщо вона не відповідає профілю видання.
Якщо в опублікованій праці виявлено суттєві помилки, головний редактор сприяє публікації повідомлення про виправлення або спростування. Це повідомлення може бути написане особою, що виявила цю помилку, або незалежним автором.
Етичні зобов’язання головного редактора Збірника
Усі надані для публікації матеріали проходять ретельний відбір і рецензуються. Редколегія залишає за собою право відхилити статтю або повернути її на доопрацювання. Автор зобов’язаний доопрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії.
Головний редактор оцінює рукописи виключно за їхнім науковим змістом, незалежно від раси, релігії, походження чи місця роботи авторів, національної належності, а також місця роботи автора (авторів).
Головний редактор повинен оперативно розглядати рукописи, подані до публікації.
Головний редактор не має права розголошувати інформацію про рукопис особам, які не залучені до професійного рецензування. Неопубліковані матеріали не можуть бути використані у власних дослідженнях членів редколегії без письмової згоди авторів.
Головний редактор повинен поважати інтелектуальну незалежність авторів.
Головний редактор несе повну відповідальність за прийняття або відхилення рукопису. Він може відхилити статтю без рецензування, якщо вона не відповідає профілю видання.
Якщо в опублікованій праці виявлено суттєві помилки, головний редактор сприяє публікації повідомлення про виправлення або спростування. Це повідомлення може бути написане особою, що виявила цю помилку, або незалежним автором.
Етичні зобов'язання авторів
Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб подати у статті точний звіт про проведене дослідження, значущість якого підтверджує об’єктивне обговорення на засіданні науково-технічної ради (за наявності).
Автори статей несуть відповідальність за їхні статті. Результати дослідження, висвітлені у статті, мають бути достовірними.
Автор зобов’язаний посилатися на публікації, що мали визначальний вплив на роботу. Використання приватної інформації можливе лише за наявності чіткого дозволу джерела.
Автор повинен цитувати ті публікації, які справили визначальний вплив на суть роботи, що викладено, а також ті, які можуть швидко ознайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які безпосередньо не стосуються поданої статті. Автор зобов’язаний провести літературний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, у яких описано дослідження, тісно пов’язані із статтею.
Слід уникати фрагментації повідомлень про дослідження. Учений, який виконує широкі дослідження системи або групи споріднених систем, повинен організувати публікацію так, щоб кожне повідомлення давало цілком закінчене уявлення про кожний аспект загального дослідження.
Під час підготування рукопису до публікації автор повинен інформувати головного редактора про попередні публікації чи рукописи автора, подані або прийняті до друку. Копії цих рукописів мають бути надані редакторові, і мають бути зазначені їхні зв’язки з рукописом, поданим до публікації.
Автор не повинен подавати рукописи, що описують по суті одні й ті самі результати, більш ніж в один журнал у вигляді первинної публікації, якщо тільки це не повторне подання відхиленого журналом або відкликаного автором рукопису. Припустимо подавати рукопис повної статті, що розширює раніше опублікований короткий попередній звіт (повідомлення) про ту саму роботу. Проте, надаючи такий рукопис, автор повинен повідомити головного редактора, що це розширення чи продовження дослідження, а це попереднє повідомлення має бути процитоване в цьому рукописі.
Автор повинен чітко зазначити джерела всієї процитованої або поданої інформації, за винятком загальновідомих відомостей. Інформація, отримана в приватному порядку, у процесі бесіди, під час листування або під час обговорення з третіми сторонами, не має бути використана або повідомлена в роботі автора без чіткого дозволу дослідника, від якого ця інформація була отримана. З інформацією, отриманою під час надання конфіденційних послуг, як, наприклад, під час рецензування рукописів або проєктів, поданих для отримання грантів, слід поводитися так само.
Співавторами мають бути лише особи, які зробили значний науковий внесок у рукопис. Включення фіктивних імен або виключення реальних учасників заборонено.
У статті, яку написали декілька авторів, той з авторів, хто надає в редакцію контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у виданні.
Персональна критика науковців не може вважатися доречною за жодних обставин. Проте в опублікованих статтях у відповідних ситуаціях може міститися критика матеріалів експериментального чи теоретичного дослідження.
Автори повинні повідомити головного редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, наприклад, консалтингових або фінансових інтересів якої-небудь компанії, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі. Автори повинні гарантувати відсутність контрактних стосунків або міркувань власності, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься в поданому рукописі.
Етичні зобов’язання головного редактора Збірника
Усі надані для публікації матеріали проходять ретельний відбір і рецензуються. Редколегія залишає за собою право відхилити статтю або повернути її на доопрацювання. Автор зобов’язаний доопрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії.
Головний редактор оцінює рукописи виключно за їхнім науковим змістом, незалежно від раси, релігії, походження чи місця роботи авторів, національної належності, а також місця роботи автора (авторів).
Головний редактор повинен оперативно розглядати рукописи, подані до публікації.
Головний редактор не має права розголошувати інформацію про рукопис особам, які не залучені до професійного рецензування. Неопубліковані матеріали не можуть бути використані у власних дослідженнях членів редколегії без письмової згоди авторів.
Головний редактор повинен поважати інтелектуальну незалежність авторів.
Головний редактор несе повну відповідальність за прийняття або відхилення рукопису. Він може відхилити статтю без рецензування, якщо вона не відповідає профілю видання.
Якщо в опублікованій праці виявлено суттєві помилки, головний редактор сприяє публікації повідомлення про виправлення або спростування. Це повідомлення може бути написане особою, що виявила цю помилку, або незалежним автором.
Етичні зобов'язання авторів
Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб подати у статті точний звіт про проведене дослідження, значущість якого підтверджує об’єктивне обговорення на засіданні науково-технічної ради (за наявності).
Автори статей несуть відповідальність за їхні статті. Результати дослідження, висвітлені у статті, мають бути достовірними.
Автор зобов’язаний посилатися на публікації, що мали визначальний вплив на роботу. Використання приватної інформації можливе лише за наявності чіткого дозволу джерела.
Автор повинен цитувати ті публікації, які справили визначальний вплив на суть роботи, що викладено, а також ті, які можуть швидко ознайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які безпосередньо не стосуються поданої статті. Автор зобов’язаний провести літературний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, у яких описано дослідження, тісно пов’язані із статтею.
Слід уникати фрагментації повідомлень про дослідження. Учений, який виконує широкі дослідження системи або групи споріднених систем, повинен організувати публікацію так, щоб кожне повідомлення давало цілком закінчене уявлення про кожний аспект загального дослідження.
Під час підготування рукопису до публікації автор повинен інформувати головного редактора про попередні публікації чи рукописи автора, подані або прийняті до друку. Копії цих рукописів мають бути надані редакторові, і мають бути зазначені їхні зв’язки з рукописом, поданим до публікації.
Автор не повинен подавати рукописи, що описують по суті одні й ті самі результати, більш ніж в один журнал у вигляді первинної публікації, якщо тільки це не повторне подання відхиленого журналом або відкликаного автором рукопису. Припустимо подавати рукопис повної статті, що розширює раніше опублікований короткий попередній звіт (повідомлення) про ту саму роботу. Проте, надаючи такий рукопис, автор повинен повідомити головного редактора, що це розширення чи продовження дослідження, а це попереднє повідомлення має бути процитоване в цьому рукописі.
Автор повинен чітко зазначити джерела всієї процитованої або поданої інформації, за винятком загальновідомих відомостей. Інформація, отримана в приватному порядку, у процесі бесіди, під час листування або під час обговорення з третіми сторонами, не має бути використана або повідомлена в роботі автора без чіткого дозволу дослідника, від якого ця інформація була отримана. З інформацією, отриманою під час надання конфіденційних послуг, як, наприклад, під час рецензування рукописів або проєктів, поданих для отримання грантів, слід поводитися так само.
Співавторами мають бути лише особи, які зробили значний науковий внесок у рукопис. Включення фіктивних імен або виключення реальних учасників заборонено.
У статті, яку написали декілька авторів, той з авторів, хто надає в редакцію контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію у виданні.
Персональна критика науковців не може вважатися доречною за жодних обставин. Проте в опублікованих статтях у відповідних ситуаціях може міститися критика матеріалів експериментального чи теоретичного дослідження.
Автори повинні повідомити головного редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, наприклад, консалтингових або фінансових інтересів якої-небудь компанії, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі. Автори повинні гарантувати відсутність контрактних стосунків або міркувань власності, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься в поданому рукописі.
Етичні зобов'язання рецензентів
Рецензент повинен об’єктивно оцінити якість рукопису, а також врахувати, якою мірою робота відповідає високим науковим і літературним стандартам. Рецензент повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів.
Якщо обраний рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню досліджень, поданих у рукописі, він повинен відразу повернути рукопис.
Рецензент повинен враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли рукопис близько пов’язаний з поточною або опублікованою роботою рецензента. Якщо є сумніви, рецензент повинен одразу повернути рукопис без рецензії, вказавши на конфлікт інтересів.
У разі, якщо рецензент здогадується, хто є автором або співавтором рукопису, а відтак неспроможний здійснити неупереджену й об’єктивну незалежну експертизу рукопису, він має припинити рецензування та повідомити відповідального секретаря журналу про неможливість подальшої роботи.
Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб редактори й автори могли зрозуміти, на чому засновані їхні зауваження. Будь-яке твердження про те, що спостереження, висновок або аргумент був уже раніше опублікований, повинне супроводжуватися відповідним посиланням.
Рецензент повинен відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що безпосередньо стосуються рецензованої роботи; при цьому слід враховувати, що зауваження щодо недостатнього цитування власних досліджень рецензента можуть виглядати як упереджені. Рецензент повинен звернути увагу головного редактора на будь-яку істотну схожість між рукописом і будь-якою опублікованою статтею або будь-яким рукописом, одночасно поданим до іншого журналу.
Рецензент повинен своєчасно надати рецензію.
Рецензенти не повинні використовувати або розкривати неопубліковану інформацію, аргументи або інтерпретації, що містяться в рукописі, якщо на це немає згоди автора. Проте, коли така інформація вказує на те, що деякі з власних досліджень рецензента можуть виявитися безрезультатними, припинення такої роботи рецензентом не суперечить етичним нормам.
Серйозність звинувачення у плагіаті вимагає від рецензента адекватного й аргументованого обґрунтування власних зауважень. Будь-яке твердження про наявність плагіату або необ’єктивного цитування має супроводжувати відповідне посилання (висновки рецензента не мають бути безпідставними або такими, що дискредитують автора без наявності для цього серйозних підстав).
У разі наявності у рецензента сумнівів щодо плагіату, авторства чи фальсифікації даних він обов’язково має звернутися до редколегії з проханням колективно розглянути авторську статтю.
Оскільки рецензент має відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що працюють у галузі рецензованої статті, зауваження щодо недостатнього цитування власних досліджень рецензента ідентифікують як упереджені.
Підтримка періодичності видання Збірника вимагає від рецензента високої власної дисципліни, яка розкривається через своєчасність надання рецензій на статтю та у шанобливому ставленні до авторів статті (у разі прояву невихованості до авторів або систематичного надання рецензій низької якості чи порушення строків надання рецензій взаємовідносини з таким рецензентом припиняють).
Конфлікт інтересів
Конфлікт інтересів – це суперечність між особистими (приватними) інтересами особи (майновими чи немайновими) та її професійними/службовими обов’язками, що може вплинути на об’єктивність рішень. Конфлікт виникає, коли приватний інтерес (майновий або немайновий) може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень членами редколегії, авторами, редакторами, рецензентами та інш.
Основними видами конфлікту інтересів є потенційний конфлікт інтересів (ситуація, коли приватний інтерес є, але він ще не вплинув на службове рішення, проте може це зробити в майбутньому) та реальний конфлікт інтересів (суперечність, яка вже впливає на об’єктивність ухвалення рішення або вчинення дії). Конфлікти інтересів можуть бути фінансові (економічні – отримання грантів, оплата консультацій, гонорари, авторство патентів тощо), ідеологічні (нефінансові – пов’язані з особистими переконаннями, академічним суперництвом, інтелектуальними інтересами, політичними чи релігійними поглядами тощо), особисті (нефінансові – дружба, родинні зв’язки, особисті стосунки, конкуренція тощо).
Члени редколегії, автори, рецензенти та редактори під час подання рукопису зобов’язані письмово заявляти керівництву Редакційної колегії про наявність всіх фінансових та нефінансових конфліктів інтересів. Вказані особи несуть особисту відповідальність за неподання (у разі наявності) інформації стосовно наявності усіх можливих фінансових чи особистих стосунків, які можуть стати причиною упередженості або вважатися упередженими стосовно їхньої роботи.
Заявлений конфлікт інтересів опрацьовує головний редактор, а наприкінці опублікованої статті в Збірнику відповідну заяву про це буде розміщено на сторінці відповідної статті.
Рецензенти не повинні розглядати рукописи, у яких вони мають конфлікти інтересів в результаті конкурентних, спільних або інших стосунків або зв’язків з будь-яким із авторів, компаній або установ, що пов’язані із рукописом (якщо вони встановили цей факт виходячи з тексту рукопису). Рецензенти зобов’язані повідомити в письмовій формі Редакційну колегію про наявні конфлікти інтересів.
Рецензенти повинні бути об’єктивними та конструктивними, заявляти про всі можливі конфлікти інтересів, звертатись за порадою до редакції, а також не дозволяти впливати на їх експертний висновок через будь-які національні, релігійні чи політичні переконання автора тощо.
Будь-які заяви про конфлікт інтересів, що зробили автори, рецензенти або редактори, розглядає головний редактор та/або заступник головного редактора Збірника.
У разі обґрунтованих заяв про наявність конфлікту інтересів у(з) головного(им) редактора(ом) видання такі заяви розглядаються комісійно трьома членами редакційної колегії, у яких в свою чергу відсутній конфлікт інтересів. Після розгляду вказаних заяв вказані члени комісії складають письмовий висновок про можливість/неможливість участі головного редактора в подальших редакційних заходах (за необхідності пропонують заходи щодо усунення можливого конфлікту інтересів).
Відомості, що містяться в поданих до друку статтях, головний редактор і члени редколегії не повинні використовувати в будь-яких власних роботах без письмового дозволу автора.
Головний редактор повинен відмовитися від своєї участі в рецензуванні в разі, якщо є конфлікт інтересів, що виникає із конкуренції, співробітництва чи інших відносин з будь-ким з авторів, компаній або установ, що стосуються статті, про що він в письмовій формі повідомляє редколегію до винесення на розгляд матеріалів для публікування в Збірнику.
Усі автори Збірника повинні надавати головному редактору відомості про відповідні конкуруючі інтереси та публікувати виправлення, якщо конфлікт інтересів був викритий після публікації.
Visits:155